Брате мій милий, чого так сумуєш

Брате мій милий, чого так сумуєш,
Чого в Твоїм серці велика печаль,
Чого твої очі сумні, як та осінь,
Кам'яне серце тверде, як та сталь?..

Горя зазнав ти на світі чимало,
Мучився довго в великій журбі.
Серце не було любов'ю зігріте,
Часто нещастя бувало тобі.

Щастя хоч було, та скоро минуло,
Мов би та квітка, що в полі цвіте.
Вітер повіяв, краса облетіла,
Де ж те поділося гарне, святе?..

Скоро поборе тебе смерть та люта,
В землю глибоко тебе покладуть.
Вік твій скінчився, умерла вся слава,
Твого багатства тобі не дадуть.

Брате мій милий, учися робити
Більше і більше на світі добра.
Віруй у Бога, люби свого Брата,
Тоді в твоїм серці засяє зоря.

Та зірка ясна, то Божеє слово
Кам'яне серце твоє озорить.
Щастя велике, хто Богові служить,
Царство небесне тому Бог дарить.