Христе, Царю справедливий

Христе, Царю справедливий,
Як жесь вельми терпеливий,
Що Тя збито, скатовано |
І безмірно поругано. | (2)

Ти молився в вертограді,
Відав єсь о хитрій зраді:
Яко ученик лукавий |
Предасть Тебе цілуваний. | (2)

На молитві омлівав єсь
Кровавий піт ізливав єсь,
Однак прийняв чашу страсти |
Хотів всіх грішників спасти. | (2)

Там прибігли злі людове,
Немилостиві катове,
Невинна Агнця поймали, |
Руці нещадно звязали. | (2)

Поведоша во двор Анни,
Тамо слуга окаянний,
Тебе ударив в ланиту |
По диявола совіту. | (2)

Тя Каяфі представиша,
Сей Сина Божія слиша,
Начать ризи своя дерти, |
Рекши: достоїн єсть померти. | (2)

Злі Тя вбили, укорили,
В лице плювали, вопрошали:
Прорци, Христе, кто Тя бієсть? |
Весь народ пакости дієсть. | (2)

Утро весь собор зібрався,
Тебе убити потщася:
Возводять спішно на гору, |
До Пілатового двору. | (2)

Почто сего приводити?
Кую річ дань приносите?
Царем ся Сам нарицаєт, |
Род наш участи превращаєт. | (2)

О, сем убо ужасеся
Гди Бог на суд приведеся,
Невинность Пілат узнаєть, |
Руци своя умиваєт. | (2)

Христа мислить одпустити,
А Вараву погубити.
Но народ немилостивий |
Суд дає несправедливий. | (2)

Обвиненна свобождаєт,
Христа на смерть осуждаєт:
Реклся Сином Бога бити, |
Убо должен єсть умрети. | (2)

О, Ісусе в жделінний!
Як же ж возненавидінний,
За Твоя блага толика, |
Горшим Тя мять разбойника. | (2)

Горша кара наступаєт:
Бо злость людей не устаєт;
Каже Пілат обнажити, |
При столбі Тя люто бити. | (2)

Кекл-єсть,укоханий:
"Плечи моя дах ісполнися,
Се день які ісполнися, |
Душе грішна, ужаснися! | (2)

Обнажений среді града,
Бог твой так люто пострада:
От стоп до глави цілости |
Не бисть в Нем от катов злости. | (2)

За кого же терпів сія,
Господь, правдивий Месія?
Терпів за наші злі діла, |
Личні, студні гріхи тіла. | (2)

О сих убо помолімся
І перед Христом прослезімся,
Христе терпяй за нас рани, |
Умилосердися за ни. | (2)