Прийміть Духа Мого

Над Йорданом громи гриміли,
З неба голос могутній линув.
Цілий Всесвіт вставав з могили:
Бог давав обітницю Сину,
Але в цій демонстрації сили
І у величчі Бога-Єгови
Ніжним подихом білі крила
Говорили гучніше слова.
Дух Святий, немов голуб миру,
На Ісуса з-за хмар спускався.
Як проміння в погоду сіру,
День за обрієм новий займався.
І пішов по землі Месія
Із натхненням Святого Духа,
Що нещасним несло надію
І спасало людей з розпуки.

Просіяло лице промінням
Неземного відтінку слави,
Його святість, як добре насіння,
Проростала у плідні справи.
Свідкували слова та вчинки
Про той Дух, що спочив на Ньому:
Він спасав перелюбну жінку, |
Він до митника йшов додому. | (2)

Дух Святий керував Ісусом,
Керувала любов Отцівська.
Через бурі життя й спокуси
Прокладав Він стежину в вічність.
Та пішов із життя Спаситель —
Душі людськії мучила спрага:
Де ж слова Твої, мудрий Вчитель?
Де ж той Дух, що давав наснагу?
Нам бракує Твоєї сили,
Що вела б нас усіх до бою.
На Йордані Бог Духа вилив,
А тепер Він іде з Тобою.
Але вірний Син Божий слову:
Не залишу самих вас, діти,
Не дозволю в безсиллі скніти,
Дух Святий подарую знову!

Дам вам силу творити чудо,
Дам натхнення спасати душі.
Він ознакою з неба буде,
Що ваш батько — Єдиносущий.
І той Дух, що зійшов на Мене,
Поміж гір і дзвінких потоків,
Наче подих свіжовесняний, |
Що веде мене через роки. | (2)

З нетерпінням Земля чекала
Обітниці земного Сина,
І Йорданом новим постала
П'ятдесятниці ждана днина.
Затремтіли гріха основи —
Сатани не збулася мрія:
Бог давав для людини нову
Силу й владу, що мав Месія.
І зціляла та сила хворих,
Від меча захищала вчасно,
Рятувала від хвиль на морі
Та надію несла нещасним!
Оцей Дух, що зійшов у храмі,
У вогні та у нових мовах,
Нині також живе між нами
І хитає земні основи. | (2)

Слава Тобі, Ісус!
Я дякую, Тобі, Господь,
За твого утішителя,
Якого Ти нам послав
Зі своїх величних небес
На цю грішну землю,
Щоб ми, діти твої,
Зодягнулися силою згори,
О, незбагненний величний дух!

Розбиває зчерствілі душі,
Піднімає калік, безсилих,
Дає віру серцям байдужим
Бог, що Духа Святого вилив!
Вже немає вагань та страху,
Не страшні на землі спокуси,
Бо веде і дає наснагу |
Цей же Дух, який вів Ісуса! | (2)