Молитва

В цьому храмі старому на протертих каменях
На колінах стояв вже старенький монах
І молився він довго зі сльозами в очах
За людей на землі, що тонули в гріхах.
Пролітала лиш мить і вік пропливав,
Він стояв на колінах і молитву читав.
Намагавсь відповісти на суттєве питання:
То чому ж в цьому світі стільки
Горя й страждання?..

Приспів:
І не видно вночі золотих куполів,
Моє серце кричить і мовчить вже без слів:
Поможи нам, Господь, віру знову знайти,
Сліпоту побороти, свою душу спасти!
Ти прости нас, Господь, і гріхи відпусти!..
Ти прости нас, Господь!.. Ти прости!..

В цьому храмі старому на протертих каменях
На колінах стояв вже старенький монах,
Проживав вдалині від мирської суєти,
Були думи його і високі, і чисті.
Він молив небеса за сиріт і за вдів:
Дай голодному хліб, а бездомному - дім,
І щоб діти росли і не бачили зла,
Не жалійте для них ви любові й тепла!..

Приспів.

А на грішній землі кров рікою тече,
Тонуть храми в пітьмі, брат на брата іде...
Ти прости їх, Господь, і гріхи відпусти!..
Ти прости їх, Господь!.. Ти прости!..