Дивен Бог на висоті Небесной

Дивен Бог на висоті Небесной:
Але дивнійший в глубині смиренія своєго,
Бо вім — дивто немалий, іж Бог Той;
Которий так великую махину світ сей,
Небо і землю, со всею Красотою єго сотворив.

І єсть так велик Той Бог;
Которого Величества Небеса
Всі об'яти не могуть.
Але то дивнійшая реч,
Яко того Бога так Великого
Малий живот об'яв Пречистої Панни,
І вомістив невомістимого Бога.

Дивен Бог на висоті Небесной;
Маючи Маєстат слави свої;
На Херувімих многоочистих,
І во коло Маєстату Єго стоять;
Тьми Тьмами Аггелов, і Архангелов,
Шестокрилих, Пламеноносних Серафімов,
І Многоочистих Херувімов;

Той Правдивий Бог, которий живет
В світі Неприступном;
А не іний в глубині смиренія Своєго,
Почитаєт на Руках Чистої Панни,
І на раменах Єї;
Престол слави Свої маєт.

Вмісто Херувімов, і Серафімов;
Вол і осел предстоятъ Єму,
І вмісто світа Неприступного;
Темний Вертеп, і тісная Пещера.

То чудо паче всіх древніх чудес;
Яко той Бог чудний,
І великий, і страшний;
Так смирився для збавення нашего.

Дивен Бог на високих -
Той, которий одівається світом яко Ризою.
Одіваєт сонце світлостю,
І Місяця со звіздами просвіщаєт,
А Небо облаками одіваєт,
І земную наготу Цвітами красними покриваєт,
А Море мглами повиваєт.

Той Бог правдивий а не іний,
Вглубині смиренія Своєго;
Пеленами тлінними повивається;
Яко отрочатко малейкоє.

Великий Бог; і наготу
Бозтва Своєго нестерпимого;
Плотію покриваєт, то дивнійшеє;
В глубині смиренія Єго.

Дивен Бог на висоті;
У величестві слави Свої, і страшен зіло,
Абовім пред Лицем Єго страшной слави;
Херувіми і Серафіми Лиця свої закривають,
Несміющи ясно взирати на
Лице Єго пресвітлоє, і страшноє;
Пред которим Небо і Земля утікаєт,
І біжить бігом непостоянним.

Але дивнійший Бог той, а не інший;
В глубині покори Своєї;
Которий утікаєт і біжить;
Пред Іродом в Єгипет.
Бог великий і Кріпкий:
В смиренії же Своєм стався; яко би немощний.

Дивен Бог на висоті Небесной,
Которий отворивши Руку свою щедробливую,
Живить і кормить все створення.
Той же Бог Правдивий а не іний;
В глубині покори Свої дивнійший;
Яко потребуєт покарму,
І кормиться Млеком Пречистой Панни.

О яко дивнії діла твої, Царю пресвятий,
Боже Великий, чудний,
І страшний, вся сія приймав єси;
В прирожденію нашом і справовав
Для збавення нашего,
Добровольне сталися, Сину Божий;
Сином чоловіческим, абись нас
Починив синами Божими,
І смиренієм Твоїм; поставив нас
Великими; в славі Небесной,
І в царствії Твоєм Пресвітлом.
А нищетою Своєю збогатив єси нас;
Богатеством Небесним довольно.

Прето ми за такоє добродійство,
Збавителеві нашему поклонімся.
Не в темном Вертепі лежащему,
Але в світлом Небі;
На престолі Херувімском сідящему,
Одесную Отця своєго,
Благословенного во віки віком,
Отдаймо Єму честь, і славу, і хвалу,
Достойную предостойному,

А принесімо Єму в подарок,
Не злато сказительноє,
Але душі наші златовиднії,
Світящіяся паче Злата і Сонца,
Вірою правдивою, седм крот Полюрованії;
Огнем Духа Святого; през седм сакраментов,

І поклонімся Царю новорожденному,
І Богу явленному,
В мірі славяще Єго явленіє, отдаймо
Єму поклоненіє.
Яко Тому слава, честь, і держава,
Хваленіє, і благодареніє,
Купно з Отцем, і Духом Єго Святим,
І нині і всегда,
І во всіх віцех нескончонних,
Наобі Страні без конця завішонних,
Амінь.

А ми при такових добродійствах Бозких,
Поздоровляємо Вас, презацнії Панове,
Тим Святим і преславним,
Нарожденням Сина Божия
Господа нашего Ісуса Христа.

Віншуєм і зичимо вашим милостям;
Доступити всіх оних добродійств
Предреченних. А на знак зичливості нашеї,
Заспіваємо вам Піснь веселія, Вічного.