Балада про династію

У палаті сумно, сумно на душі,
Хворе серце батька б'ється тихо.
Син шепоче: "Тату, тату, не спіши,
Не відходь же, тату, нам на лихо".

Приспів:
Сину, сину, ти – моя надія,
Ти – моя частиночка життя.
Промінь щастя у душі зоріє,
То ж не згасне наше майбуття.

Хай біжать струмками весни по землі,
Ластівки повернуться до хати.
Я вже підростаю, я вже не малий,
Я прийду тобі на зміну, тату!

Приспів.

Ще, татусю прийдем разом до мети,
Працювати стану я завзято,
Щоб на схилі років міг спокійно ти
На своїй землі відпочивати.

Приспів.

Після себе батько залишає слід –
Ще злетять у небо дужі крила –
Син продовжить мужній наш козацький рід
Тут, на цій землі, що народила.

Приспів.