Юний паросток

Із першого погляду закохувались дівчата...
А скільки мріяло іти із ним до вінця?..
Від ровесників був старший набагато,
Йому судилось бути воїном миру і добра!..

Чорнявий хлопчина, юнак вродливий,
Носив прекрасне, чудове ім'я - Роман.
До понижених був завжди співчутливий
І в заметіль проти тирана злетів на Майдан...

Юний паросток зростав украсити храм,
Тримати пресвяте небо правицею Бога,
Цікавився наукою і до всього мав талан,
У світ знань прокладав життєву дорогу...

Із щирим серцем ангел добра і миру...
Світлий небесний воїн жертовної любові
Білим голубом злетів увись на крилах,
Щоб стояти на варті у Всевишньому домі!..

У Київ голосний дзвін кликав на Майдан
Боротись за волю!.. Він став у першім ряду:
Хто, як не я захищу народ? - сказав Роман,
Від свинцевої кулі загинув у кровавім бою...

Здригнувся світ від смерті молодого юнця...
Чорний ворон забив крильми у вікно до мами,
В домовині у вишиванці усміхнене хлопча -
Плачуть стривожені батьки і глибокі рани...

Романа благородний образ сяє на іконостасі,
Народжений вмерти, щоб стати вічно живим!..
У Небесну сотню став у стрій в новім часі,
Золотими літерами названо його ім'я святим!..

Навесні цвітуть кетяги молодої калини,
До їх віт злітаються із піснями солов'ї...
На алеї слави несуть честь сину України.
Із поклоном Земля мати дарує квіти живі!..