Переведи мене через майдан...

Волошки між гіркого полину
Про очі твої сині нагадають.
І спогад, через відстань і війну,
До тебе, в Київ, знову повертає...

Живий ще був Серьожка Нігоян
І беркутня свинцем не заряджала.
- Переведи мене через майдан, -
Мене ти несміливо попрохала.

Вже дні у них відлічені були
І шини вже палаючі диміли.
Ми площу неспокійну перейшли,
Але розстатись так і не зуміли...

Нам все відтоді ділиться на двох,
І чорні дні, відміряні війною.
Ти навіть в непривабливий окоп
Волошкою заглянеш голубою.

Я вже не пригадаю кожен бій
І кожну перемогу і невдачу,
А тебе, в сірій курточці твоїй,
На фоні диму барикади бачу.

Я згадую несмілий голос там,
Під грізний шум палаючої ночі:
- Переведи мене через майдан, -
І погляд твій чекаючий, жіночий.