Привіт, чувак!

Хай там що, хай там як,
Мій патлатий чувак,
Сподіваюсь на те,
Що без стуку відчиняться двері,
І наповниться дім знову сміхом твоїм,
І покажеш мені свої нові пісні на папері!
Ми пройшли сто доріг
І пройшли б ще немало,
Але доля сценарій такий написала,
Де у кожного роль і свої мізансцени...
Це життя чи кіно? Я заплутався, де ми?..

Приспів:
Та таке відчуття, що ти поруч зі мною,
Що то було кіно і нема того болю,
Я на фото читаю по твоєї очах:
"Привіт, чувак!"
І таке відчуття, що ти поруч зі мною,
Що то було кіно і нема того болю,
І на фото читаю по твоєї очах:
"Привіт, чувак!"

Я десь тут, ти десь там,
Мій патлатий чувак,
Відчуваю, що ти бачиш все
І про все точно знаєш.
І здається мені, що не тільки у сні
Білим птахом з небес
Ти на землю до нас прилітаєш...
Знаєш, ті сто доріг — то є зовсім немало,
Але доля таке нам життя написала,
Кожен має ту роль, має ті мізансцени,
Бо життя, як кіно: ми заплутались...
Де ми?..

Приспів.