Співцеві

Коли ти хочеш, щоб твій спів
Нам серце й душу зворушив,
Співаче рідний, то співай
Про нещасливий рідний край,
Про те, як гнітять нас вони, –
Щоб наша безліч мук і лих
В піснях озвалася твоїх.

Про стоптаний народ співай, –
Про те, що наш безщасний край –
Усім розкоші, тільки нам
Він пеклом ставсь, його синам;
Що вбито волю у тюрмі,
Що працьовник в тяжкім ярмі
На працю силу загубив,
Робивши вік на глитаїв.

Але кажи й про волю ти,
Про те, як долі досягти,
Про те, що зникнуть кайдани,
Що краю рідного сини
На себе вже – не на чужих –
Посіють на ланах своїх,
Що будуть люди та брати
Там, де раби були й кати.

Співай! До бою й праці клич!
Огонь палкий і гострий меч
Хай буде твій живучий спів,
Щоб той огонь серця палив,
Щоб пута меч рубав тяжкий.
О, гострий меч, огонь палкий
І бур, що наступають, грім
Хай в співі чується твоїм!