Ти упав на вулицях Парижу

Блискавиця помсти ніч розріже,
Всім на жах і всім на помсту буде!
Ти упав на вулицях Парижу
Від руки не Брута, а Іуди.

Там востаннє твої очі з криці
Відсвітили біль твого народу,
Стогін вирвавсь і знялася птиця
Над палаци, храми та заводи...

Погляд кинула на край порожній,
Де жита хиляються за вітром,
Лиш хрести зігнулись придорожні,
Роси з трав гарячий вітер витре!

Муки що? – віками прищепились...
Рабство що? – У ярмах нам не вперше,
Не нове нам в труді гнути спини
Та й чекать – прибуде славний вершник!

Ой, прибуде на коні із снігу,
Золочений спис із хмар заграє,
Серць проб'є холодну, зимну кригу,
Сто голів у змія відрубає!..

Що ж нам втрати на вівтар отчизни?
Що ж нам кров проллята на офіру?
Адже справим ще славетну тризну,
Загартуєм всемогутню віру!..

Блискавиця волі ніч розріже,
Всім на спокій, всім на радість буде!
Ти упав на вулицях Парижу –
Мов офіра від руки Іуди.