Подих неба

Я надто довго мовчала,
Слова збиралися комом,
Лиш огорталась в обійми
Неймовірних людей!..
А вони йшли захищати
Малих дітей, Україну,
Щоб не ховались в підвалах,
Щоб не боялись ночей!..

Я надто довго мовчала,
Я йшла вперед крізь зневіру
За тих, хто вірно чекає,
І в пам'ять тих, хто віддав
Свою любов до останку.
Я бачу в кожнім світанку,
І перемогу, і щастя
Тих, хто її наближав.

А тут такі неймовірні зорі,
Вони нагадують: Треба жити!
Читати книги, любити осінь
І відчайдушно життю радіти!
Керує нами любов і воля,
І перемога за нами буде,
Бо тут такі неймовірні зорі,
Бо тут такі нереальні люди!..

А небо хоче дихати вільно, |
Не забирати кращих із кращих! |
Я сльози витираю повільно, |
Іду туди, де страшно і важче... |
А небо хоче спокою й миру! |
Втомилось від ракет і від болю. |
Мій, Боже, збережи Україну, |
І подаруй назавжди їй волю!.. | (2)

Мій, Боже, збережи Україну,
І подаруй назавжди їй волю!..