Пан Коцький

У одного дядечка кіт собі жив,
Зовсім звичайнісіньким кіт був оцей,
Як і всі коти, він найбільше любив
Спати на печі і ловити мишей.
Ніби й чемний кіт був, але полюбляв
Сало і сметанку, й багато чого,
Часто крадькома ті смаколи крав,
І за це до лісу прогнали його.

Приспів:
Пан Коцький - злодюжка жалюгідний,
Він панує в лісі, вір або не вір!
Пан Коцький, в селі він непотрібний,
А зате у лісі - найстрашніший звір!
Пан Коцький!

В лісі той котяра Лисичку зустрів,
Хитрою була, та й її обдурив,
Оселився кіт у Лисички в норі,
І зажив він так, як в селі собі жив!
А в Лисички друзі й знайомі були -
Сірий вовк і Зайчик, Ведмідь і Кабан -
На обід святкові накрили столи,
Й запросили гостя, бо то - справжній Пан!

Приспів.

Як прийшов Пан Коцький до столу того,
Звірі поховалися, страшно усім,
На столі було там багато всього,
Кинувся Пан Коцький: і жер він, і пив...
Жадібно так жер, що усіх налякав,
Кинулися врозтіч вони, хто куди,
Коцький сам злякався і теж утікав,
І заліз на дерево, дальше від біди.

Приспів.

Їхав раз тим лісом господар з села,
Пожалів кота він і з дерева зняв,
І забрав додому, і зовсім простив,
Відтоді Пан Коцький ніколи не крав!

Приспів.