Давид і Голіаф

Жив собі маленький пастушок,
Клав собі сопілку у мішок,
Всім подобався його прикид,
Звали пастушка - Давид!
Раптом із сусіднього села
У Давидів дім біда прийшла.
Велетень, на ім'я Голіаф,
Армію привів, напав.

Приспів:
Коли навколо підступний ворог,
І в серце вже закрався морок,
Я не злякаюсь, бо добре знаю,
За руку Бог мене тримає!

А Давидові брати
Разом на війну пішли
Меч і зброю всю взяли,
Але мужності не знайшли!
Гучно крикнув Голіаф:
Що? Розбіглись по кущах?
Всі кругом зітхнули - Ах...
В серці оселився страх...

Приспів.

А Давид хоча і був малим,
Знав, що Бог Великий завжди з ним!
П'ять каммінчиків і пращу взяв,
Проти Голіафа встав!
Засміявся голосно бугай,
А Давид сказав: Ну і нехай!
Замахнувся, камінь запустив,
Голіафа вбив!

Приспів.