Слово від правнуків до Тараса

Глянь, Тарасе, подивися
На свою Вкраїну!
Як народ наш не скорився
І встає з руїни!
Як козацька слава
Гордо воскресає,
Як приспана правда
Сили набирає!

Славних прадідів великих
Правнуки – Герої,
Як орли летять у Київ
Здобувати волю!
Виросли незламні!
Хоч в ярмі – неволі,
Та не всі "моголи",
Не всі "Тамерлана
Онучата голі".

Від Карпат до Дону
"Не вмерла!" лунає
І народ повсталий
Кайдани зриває!
Матері – Вкраїні
"Осанна!" співає
Та нову сорочку
До Свят вишиває!

Заповіту твого
Не забули внуки.
В молитві до Бога
Возносимо руки,
Щоби наші ниви
Облугом не стали,
Щоби перевертні
В нас не виростали"

Не боялись діти,
Мати не ридала,
Щоби за столами
Родина збиралась.
Щоб в садах вишневих
Солов'ї співали,
Матері в колисках
Синочків гойдали"

Щоби вишивали
Рушники дівчата,
Лани засівали
Хлопці козачата.
І тебе в сім'ї великій
В сім'ї вольній, новій
Будем споминати
Добрим, тихим словом"