Висипали козаченьки з високої гори

Висипали козаченьки
З високої гори,
Попереду козак Хмельницький
На воронім коні:

"Ступай, коню, дорогою
Широко ногами,
Недалеко Берестечко
І орда за нами.

Стережися, пане Яне,
Як Жовтої Води:
Йде на тебе сорок тисяч
Хорошої вроди".

Як став джура, малий хлопець,
Коника сідлати,
Стали в того кониченька
Ніженьки дрижати.

Як заговорить козак Хмельницький
До коня словами:
"Не доторкайся, вражий коню,
До землі ногами!"

Чи не той то хміль,
Що на тички в'ється,
Чи не той то козак Хмельницький,
Що з ляшками б'ється?

"Ой, не я той хміль зелений,
По тичці не в'юся,
Ой, не я той козак Хмельницький -
З ляшками не б'юся!"

"А де ж твої, Хмельниченьку,
Воронії коні?"
"У гетьмана Потоцького
Стоять на пригоні".

"А де ж твої, Хмельниченьку,
Кованії вози?"
"У містечку Берестечку
Заточені в лози!

Що я з вами, вражі ляхи,
Не по правді бився:
Як припустив коня вороного -
Міст мені вломився!"