Дума про Отамана

На ринку в містечку
Велика громада
Зійшлася з усюди
Весела і рада.
На ринку в містечку
Стовпи із петлею,
Страшний гайдамака
Стоїть перед нею.
Того ж і радіє
Громада велика,
Що згине сьогодні
Отаман Музика.
Останні хвилини
Тепер доживаю -
Нехай перед смертю
В свистілку заграю!
Узяв він свистілку,
Торкнувся губами, -
Послав дзвінкий голос
Степами-лісами.
Струснулося листя
У темному гаї,
Високая тирса
В степу коливає.
І знов на драбину
Ще вище ступає,
До степу, до гаю
Він голос пускає.
І падало листя
З несвітського грання,
Здіймалось бурхливе
В річках хвилювання.

Кат знову гукає:
Гей, чуєш-бо, брате!
Кінець вже драбині, -
Нам треба кінчати!
Заграв тоді знову
Отаман Музика
І пісня лунає
Могутня і дика.
Аж чорнії хмари
Сховали півнеба.
Гей, чуєш? - кат знову: -
Кінчати нам треба!
Даремнеє слово!
Він грає і грає:
Від рік і до моря,
Від степу, від гаю.
Вернувся той голос
Чудною луною:
Душ сто гайдамаків
Гукнуло: До бою!
Уже з ворогами
Будинки палають.
Ревуть гайдамаки:
Отак у нас грають!