Пісня про Петлюру

То ж не сонце засвітило,
Не зорі засяли. Гей!
То ж Петлюру із в'язниці |
На волю пускали! | (2)

Як він вийшлов з Лук'янівки,
З-поза-лізних ґратів, гей!
Рушив з Києва Вкраїну |
Знову рятувати! | (2)

То ж не орел попід небесами
Високо літає. Гей!
То ж Петлюра в Білу Церкву |
Спішить-поспішає! | (2)

Як приїхав в Білу Церкву
Гукнув: Годі спати, (Гей!)
Час настав за зброю взятись: |
Народ визволяти! | (2)

Січовики й все козацтво,
Ще раз кличе мати: Гей!
Або вмерти за Вкраїну, |
Чи слави дістати! | (2)

То ж не море зашуміло,
Не земля здригнулась, Гей!
То ж на голос отамана |
Козацтво проснулось! | (2)

Проснулося, зашуміло,
До походу встало, Гей!
Та й пішло на добровольців, |
Що волю забрали! | (2)

Геть неволю, бий кайдани,
Що на нас надіті: Гей!
Йде Петлюра, іде батько, |
А з ним його діти! | (2)

Шануйтеся, добровольці,
Буде лихо з вами: Гей!
Йде Петлюра з-під Хвастова |
З орлами-стрільцями! | (2)

Мотовирівку минають,
А в Боярці стали, Гей!
Та як вдарать в добровольців - |
Земля застогнала! | (2)

Утікали добровольці,
Пагони губили: Гей!
Аж по Київ своїм трупом |
Всю дорогу вкрили! | (2)

А стрілецтво гордо, пишно
У Київ ступає: Гей!
Дзвонять дзвони, гра музика - |
Скрізь слава лунає! | (2)

То ж не вітер,
То ж не буйний
Шумить, ліс гойдає - Гей!
То ж отамана Петлюру |
Київ зустрічає! | (4)