Хто добрі світ познає

Хто добрі світ познає,
Нічтоже в нем желає;
Бо в світі, як в цвіті
Прекрасна, нещасна вся суть,
Ниже многолітства імуть.

Тожде свідчать со слезами |
Любителі міра сами: |
Же вся сія сонія, |
Чача дитяча, і сварь, |
Ізмінний достоїнства дар. | (2)

Но многим плинуть літа
Біжащим во слід світа;
О темні подземні
Звірята! Вам страта; бо світ
Ловительну роспростре сіть.

Землю над райськії сади, |
Над сот мніте смертні яди, |
О думні! Безумні! |
Которі вам двори? Кій смисл? |
Коїх єсте вождов, і числ? | (2)

Тисящи тисящами
Ісполнь нечистотами,
Во студи, і труди,
Во смради, шкаради, і кал
Вомещуться, ах жаль немал!

І за краткую утіху |
Вдаються вічному лиху; |
О скоти во плоти! |
О свинія сквернія суть! |
Тих огонь, сіра, і смола ждуть. | (2)

О сліпі любителі
Сего міра дітелі
Творіте, прийміте,
Купіте, держіте ту часть,
Которую мір вам предасть:

Да прибудуть грошей міхи, |
Сребра, снідей, риз утіхи; |
Палата, в ней злата |
Довольно, і полно, но що? |
Собраніє суєтно то, | (2)

Вощо начала? Власти?
Іміній, весей части?
Та славна, і давна,
Єлика, велика, і вся
Смертію скончаються.

Бисть древле славний Менандер; |
І Кодрос, і Александер; |
Ізгнані, отсланні |
За двері пещери на вік, |
Ність днесь, іже бисть человік. | (2)

Толико прославленні
От всіх днесь суть забвенні:
Лежаща, мовчаща
Горсть праха, ність страха, а так,
Зде мимойде земен всяк.

Богатий между огнями |
Движай сухими устнами, |
В неволі, злой долі |
Прохлади, отради не взять, |
Ні каплі прияти імать. | (2)

А Лазар взят от гноя
До вишнього покоя
В Сіоні, в виссоні,
На троні в короні, як цар,
Сність мед, млеко, здрой і канарь.

Покоєм труд ся вінчає, |
За сміхом жаль наступає: |
Щасливі плачливі, |
Плачливі щасливі; бо хрест, |
І труд вождем к небесі єсть. | (2)

Проходять путь пространний,
Грішники окаянні:
Со лики, музики
Снідають, іграють; но ах!
Геєнський послідує страх.

О світе сховай утіхи, |
Сокровища, славу, сміхи; |
На твой сміх стяжи їх, |
Не тако аз, якоже бив, |
Днесь мертв тебі єсмь, а не жив. | (2)

Познах твою всю славу:
Лестну бити отраву:
Кормиши, мертвиши
Явствуєш, дарствуєш не мед,
Но жовч, оцет, і яда вред.

Ність ми с тобою іграти, |
Но оружиє ковати: |
Востани ко брани; |
Бо воїн достоїн тя ждет, |
Да презрін, вмінить тя в умет. | (2)

Миролюбці смотріте,
І міру здравствуй рціте:
Любити, служити
Христови готові во честь,
Отринувше здешную лесть.

Будьте змії умудренні |
Злоби ветхой совлеченні, |
І ціли со діли |
Горяще, світяще во всем, |
Мир імуще в серці своєм. | (2)

О Боже вселюбимий!
Ти світ незаходимий,
Глубина єдина,
Огонь істий пречистий єси!
Вещь блажащя ум в небеси,

Тебе над всю твар кохаю, |
К Тебі сердцем воздихаю: |
Даждь силу, унилу, |
От нині, в кончині моєй |
Не отпасти жизни Твоєй. | (2)