Коломийки про вишиванки

Нема краю веселого,
Як та Україна.
Вишиванку вишиває
Найменша дитина!

Нема таких вишиванок
На всім білім світі,
Вони душу звеселяють
І дорослим, й дітям!

Ой, вишию вишиванку,
Та ще буду шити,
Щоб заздрісно було тому,
Хто не вміє шити!

Нема краю веселого,
Як вкраїнські села.
Куди зайдеш, скрізь побачиш
Вишиванок силу!

Вишиванко наша славна,
Ти наша єдина.
В тобі гордість, в тобі слава,
І краса, і сила!

Та я собі молоденька
Рушник вишивала,
Аби я тим рушниченьком
Хату прикрашала.

Ой, сиджу я біля столу,
Хрестом вишиваю,
Та я своїй матусеньці
Гарно помагаю.

Ой, дівонько-голубонько,
Хочу поклонитись.
То дай мені свій рушник,
Аби подивитись.

Ой, у лісі на горісі
Сорока скрекоче.
Мамка мусить вишивати,
Бо доня не хоче!

Ой, солодкі дівчатонька,
Пустіть нас до хати.
Ми вам будем помагати
Рушник вишивати.

Вишивали українки
За чотири ночі,
Та не змогли вишивати,
Бо боліли очі.

Мамка мусить вишивати
І двір замітати,
Бо у доні є робота -
Їстоньки чекати.