Сколомийка від Марини

Добрий динь!
Дай, Боже, людям добре здоровлєчко!
А я нині заспіваю вам коломиєчку!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!
Файна пісня серце тішить тай лікує душу,
Я вам свою співаночку заспівати мушу!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!

Ой, спішу я, пилуюся та нич не встигаю,
Айбо в тому пилованю повно щастя маю!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!
Ай любить ня робота тай і я роботу,
Кажду божу днину тружу тай іще в суботу!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!

Наші люди золотинькі, наші люди всюди,
Наші люди собов мечуть і сюди, і туди!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!
Коли уп'ють за здоровля тай за всьо зроблене,
Ллєся річков палиночка тай вино червлене.
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!

Кіть робити - та робити, а пити - то пити,
Айбо най го гута піб'є, як треба платити.
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!
Ай гроші, так як воші, вни ся розбігають,
Без здоровля тоти гроші ниц ціни не мають!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!

А я люблю добрим людям файно заспівати,
Наші люди знавуть добре робити й гуляти!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!
Та неє тої роботи вби ми не зробили,
Айбо кіть ся веселити та вби громи били.
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!

Ай сятинького му того, сятого му того,
Неє в світі чоловіка ліпшого за мого!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!
Хваліть жони лише свого не кума й сусіда
Лише свого, більш нікого, бо буде вам біда!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!

Я вам нині заспівала та ще заспіваю,
Бо май файної роботи робити не знаю!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!
Та як у струну загуду, загуду заграю!
Та і спати не будеми, я і не лягаю!
А-я-гоя, каже-гоя, а-сараку-дана!