Довго парубочиш

Ти, Андрію-парубію,
Довго парубочиш.
Женитися ти боїшся, |
А може, не хочеш. | (2)

Подивися сам на себе,
Як ти виглядаєш —
Голова вже трохи сива, |
На ногу кульгаєш. | (2)

Цю дівчину, що ти сватав,
Не треба брехати —
Вона тобі обіцяла |
Ногу порівняти. | (2)

Вибирай собі дівчину, щоби
Мала чорні брови і довгії коси,
Бо ті білі обскубані |
Такі злі, як оси. | (2)

Щоби гарно заспівала,
Легко танцювала,
Щоби тобі по ногах |
Вона не ставала. | (2)

Щоб раненько все вставала,
Тихенько ходила,
Щоби тебе до полудня |
Вона не будила. | (2)

Щоб раненько все вставала
І піч розпалила,
Щоби тобі на полудне |
Кулеші зварила. | (2)

Щоб варила легкі страви, —
Нехай не мудрує,
Бо квасоля і горох |
Тебе дуже дує. | (2)

Щоби вміла все робити
Та ще й віск зливати,
Бо без цеї процедури |
Ти не зможеш спати. | (2)

Ти вже вдома не ночуєш,
Спиш, де ніч попаде,
Як немає дівки в Коропці, |
То йдеш в Горигляди. | (2)

Мама вже її зустріне
На своїм порозі.
Першу ніч ти з нею будеш спати |
В своїм оборозі. | (2)

Ти, Андрію-парубію,
Маєш ганджів купу,
Як до року не вженешся, |
То підеш на групу. | (2)