Вірність землі і преданіям

Дід мій мечем перелоги орав,
Степ скородив списами
І заповіти свої записав
Кровію, потом, сльозами.
Шабля йому за каламу була,
Врада руда — за атрамент,
І на відділення правди від зла
Меч залишив в тестамент.
Взяв я до рук ту січ замашну
В немля карбам як писанієм,
Втямивши заповідь діда одну:
Вірность землі і преданіям! | (2)

Ані скарбів мені дід не надбав,
Може скарби ті й украли —
Тугу за волею в пісню уклав
В вічнозавітній скрижалі.
Густо засіявши кости в полях,
Храму заклав фундамент.
Честь в нім і гідність — сакрамент свята,
Воля — найвищий фірмамент.
Трепет священний мене обійняв
Із дезновезним старанієм,
Мов ключ до раю промовляв:
Вірность землі і приданіям! | (2)

Вільність і гідність, мов два крила,
Що роблять враз крилатим?
Підлого? Навіть німого раба,
Хутко навчать літати.
Як хоч одного підрізати нам,
Честь взять, свободу втяти?
Мати козацька каже синам
Збройно за волю стати.
І хоч який нас враг не топтав,
Ґвалтом не вів на закланіє,
Ми проростаєм шаблями між трав
Вірність землі і преданіям! | (2)

Наш роксолянський шляхетний нарід,
Вдатний до війн і науки.
Кия нащадки, Яфетів рід,
Руси, дажбожії внуки.
На Україні поставив нас Біг:
Правді служити ділами,
Людяність в світі відстоять й в собі,
Право і вольність — шаблями.
Йдучи слідами великих дідів,
Взявши їх чин в подражаніє,
Дзвонимо в славу своїх праотців:
Вірність землі і преданіям! | (2)