Гей, була в мене коняка

Мав я коня ще й рушницю,
Ту дівчину-чарівницю.
Коня мого турки вбили,
Ляхи шаблю пощербили.

Гей, була в мене коняка,
Та коняка-розбишака,
Була шабля ще й рушниця, |
Ще й дівчина чарівниця! | (2)

Що коня москалі вбили,
Ляхи шаблю пощербили,
І рушниця поламалась, |
І дівчина відцуралась. | (2)

За буджацькими степами
Їдуть наші з бунчуками,
А я з плугом і з сохою |
Понад нивою сухою. | (2)

Гей, гей, гей, мій чорний воле,
Степ широкий, стерня коле,
Вітер віє-повіває, |
Казаночок закипає. | (2)

Повіває вітерочок,
Закипає казаночок,
Поки все засне під мною, |
Йдіть вечеряти зо мною. | (2)

Гей, хто в лісі, озовися!
Гей, хто в полі, одкликнися!
Йдіть до мене вечеряти, |
Серце моє звеселяти! | (2)

Зву, луна за лугом гине,
Казаночок стине, стине.
Вітер віє-повіває,
Казаночок застигає...
Вітер віє-повіває,
Серце з жалю завмира...