Ах, Україненько

Ах, Україненько, бідна
Годиненько тепер твоя:
Згинули козаки, славниї |
Юнаки, ах, кров моя. | (2)

Где ж ви, Хмельниченки, где ж ви,
Дорошенки, і ви, Івани,
Смілиї сотники, битні |
Десятники, і ви, гетьмани? | (2)

Гдесь в поля дикії, гдесь
Вас в нелюдськії смерть загнала,
А вісти нашого нещастя |
Горкого вам не дала. | (2)

Колись татарському народу
Дикому страх бив козак.
Ах, тепер страх новий мужньому |
Людови - кримський сайдак. | (2)

Так нас опасали, так нас
Оступили зо всіх сторон,
Що тилько нашої крві |
Запорозької сам ждет ворон. | (2)

Браття хорошиї, молойці
Гожиї во крві лежать,
Без голови тиї, без плеча |
Другиї пісок зоблять. | (2)

Кров ллється ріками, услані
Трупами побитих поля,
На гетьманов голови вложила |
Окови тяжка неволя. | (2)

За провод, за дзвони сороки,
Ворони смутно крячуть,
За попа власного, за дяка |
Гласного вовки виють; | (2)

Ні труни, ні ями, погреб
Меж птаствами смутен маєм.
Бідна головенько, кровная |
Доленько, чим ся стаєм? | (2)

Як много поганцьов із наших
Бранцьов - дєток малих?
З них непреятельов, з них |
Тепер татаров видим смялих. | (2)

Не один внук дєда, не один
Сусєд сусєда забив,
Власний брат на брата, батько |
На дитята меч наострив. | (2)

Нехай хто знає горко
Думає, що татар зробив:
Як з Україноньки в горку |
Годиноньку людей злупив. | (2)

Ах, Україненько, бідна
Годиненько тепер твоя:
Згинули козаки, славниї |
Юнаки, ах, кров моя. | (2)