Козацька пересторога

В чистім полі в степу на роздоллі,
Де на сонці спеклась ковила,
Не для себе ж бо кращої долі
Козаченько шукав, та дарма.
Гарцував на коні вороному,
Гостра шабля рубала з плеча,
Не боявсь, хоч і лячно одному,
Яничарського списа й меча!

Приспів:
І понеслась над степом,
Залунала пересторога -
Хлопці, не спіть! -
Де ваша честь? Де ваша слава?
Де ваша козацька Січ?

Ой, не сила було козаченьку
Самотою свій край боронить,
Він поліг за Вкраїну, за неньку,
Вічним сном твердо-твердо ж бо спить!
Не росте на могилі калина,
І хреста в ізголів'ї нема.
Ось така козаченьку данина,
Ось така йому пам'ять німа.

Приспів. (2)

І минали віки за віками,
Покоління вкраїнських синів,
Вітер волі гуляв над степами,
І вертав козаків, наче синів.
Все одно ж бо на серці тривога:
А чи є з ким наш край боронить?
Простягнулися ж руки до Бога,
Вже на волі єднання молить!

Приспів. (2)

Вкраїна-ненька кличе нас до бою,
Не стишуймо, прискорюймо свій хід,
Вставай, козаче, вставай, соколю,
Сурми грають в похід!
Єднайся, великий наш народе,
Єднайся, християнський люде,
Україна була, Україна є, |
Україна завжди буде! | (2)

Приспів. (2)

Де ваша честь?
Де ваша слава?
Де ваша козацька Січ?