Русалки

Настала Ніч, та зорі сяють над моєю головою.
Поснули люди, тільки місяць ніби човник над водою...
І тільки десь у далині в гаю співають солов'ї.

Аж чую регіт, плеск води. Я носа висунув із хати...
Дивлюсь пливуть на бережок русалки, сині та хвостаті.
І настеливши осоки, вони лягли біля ріки.

Їх місяць гріє, Ніч пливе собі повільно та не спішно...
А я дивлюсь на тих русалок, мені сумно й трохи смішно.
Дарма що вони мертв'яки, бо мають чорні язики
неначе відьми на шабаші.

Все що було- те загуло!
А скілько всього проплило...
Та скілько душ русалки ті залоскотали...
Та цар Охрім на дні морськім
собі у жони взяв русалку!

Настане День, засяє сонечко,
в саду запахнуть квіти.
Русалки щезнуть у пітьмі...