Золотава осінь

Красуня осінь розпустила довгі коси,
У вальсі кружляє багряне листя на вітру,
Над бистрою водою шепочуть верболози,
Проводжають Бабине літо в дощову імлу...

Золотава Осене, усміхнись поміж кленові віти,
Подаруй промінь тепла, не тривож душу мою,
Із-за синіх гір іде зима, засіє снігопадом квіти,
Дай на любуватись Листопадом в Осінь Золоту...

Прошу, зупинись на мить, моє Бабине літо!..
Не спіши, не біжи так швидко вдаль від мене!
Нахили райдужні дні, подаруй троянди квіти...
Нехай у моєму вікні відзеркалює блакитне небо!..

Золотава щедра осінь - неба тиха просинь -
Із тонкої ниті мережить білосніжну вуаль,
У пахощах розмаю троянда красу медоносить,
І Осінь на волосся розсипає листя і додає жаль...

У царстві осіннім опадає додолу жовте листя...
Осінь крилом птаха змахнула у сизім тумані,
На прощання заспівала мені журавлину пісню,
Що мине зима - і весною зацвітуть квіти ранні...