Сніжинки

Не хоче хмарка їх нести -
І падають у сад.
Сніжинки білі з висоти
Скидає снігопад.

Їх вітер в морі підхопив
Молекулами з хвиль,
По небу синьому носив
Кругами в сотні миль.

Там кожну холод-ювелір
Огранював як міг,
Щоб із мільярдів білих зір
Блискучий випав сніг.

Тепер пушинками пливуть
Сніжинки голубі
І таємниці бережуть
Зимові у собі.

В які країни їх торік
Носила ця пора?
Де з них ліпила сніговик
І сніжки дітвора?

Коли ще вдасться залюбки
По світу пронестись?
В які ще випадуть садки
В майбутньому, колись?

Мовчать сніжинки і летять
Повітрям голубим...
Вони струмочками збіжать,
Розвіються, як дим...

А нині сиплються у сад -
Ще довго до весни...
Сьогодні їхній снігопад -
І крутяться вони!..