Дні за днями пливуть у тумани

Пливуть дні за днями в сизі тумани,
Рікою молочний океан розлився...
Б'ють на сполох вітри у барабани,
Що йде зима... Листопад зажурився...

Він стоїть самотній в саду осіннім,
Немовби старець обшарпаний, обдертий.
Промок одяг під дощем в листі тліннім,
Як святий монах зі світом є відвертий...

Нічогісінько не видно ні на крок,
Осінній день поволі іде у зиму...
Скурив від холоду пачку цигарок
І задихається від їдкого диму...

Падають вниз кароокі каштани,
Лежать в похилій отаві на долині,
І осінній день на очах, як сніг тане...
Та дякує, за все осені Богині...

Всім нам дано прожити одне життя,
Милуватись барвами саду й лісу,
І мережити мрії в срібне ниття,
Щоб не закривати у світ завісу!..