Осені мить

Ще теплі спогади про літо, що минуло,
І ще не віриться, що літа вже нема...
Якось незвично вітерцем подуло,
І вітер цей нам не несе тепла...

Ще теплі ранки, в росах трави,
В росах квіти,
І надворі щебече дітвора.
Та поступово, непомітно,
Крок за кроком,
Вступає осінь у свої права.

Яскраві айстри і осінні хризантеми
Так гармонійно добавляють жовтий фон.
І десь далеко на осінні теми
Сріблястий грає тенор-саксофон...

Падає листя, тихо щось шепоче,
Ніби секрет розказує мені.
І бачу я, коли закрию очі,
Малює осінь сни на жовтім полотні.
В краї далекі відлітають потихеньку
Ключами-клинами змужнілі журавлі,
Щоби весною повернутися до неньки,
Такої рідної для нас усіх землі!

І стали трішки — трішки дні уже коротші,
І потемніло неба синього блакить.
Скоро зима нам принесе пороші...
Осінь, не йди, ну зачекай хоча б ще мить!
Осінь, не йди, ну зачекай хоча б ще мить...