Біля річки, біля броду

Плаче верба над водою,
Зустрілася із журбою.
Зустрілася привіталась,
Та й на вроду задивлялась.
Задивлялася на вроду,
Біля річки, біля броду,
Біля річки тихо мріє,
Чому врода вже марніє?

Глянь, калина баграніє,
Вже додолу листя лине.
Заглядається на вроду,
Також стала коло броду.
Коло броду дві сестриці,
Наче справжні чарівниці.
Одна коси в річці миє,
Друга - гронами зоріє.

І шепочуться про долю,
Про чарівну, світлу волю.
Про роки, які спливають,
Про надії, що зникають.
Не втрачайте ви надії,
Хай злітають думи й мрії.
Вітер пісню заспіває,
Місяць й зорі привітають.

Знову ранньою весною
Зазорієте красою...
Час пробіг, зима минає,
Верба коси розпускає.
Розпускає верба коси,
А на травах білі роси...
Солов'ї в гаю співають |
І калина розквітає!.. | (2)