Чернятинські коломийки

Мене мати породила та й коло припічка.
Та й казала: "Рости, доню, тоненька, як свічка",
А я мами послухала й виросла тоненька,
На сім сажнів поясина, та й та коротенька.

Ой, косив я сіно, сіно, косив я отаву,
Полюбив я дівчиноньку, маленьку, цікаву.
Ой, косив я сіно, сіно, косив я осоку.
Полюбив я дівчиноньку, тоненьку, високу.

А ви, хлопці, гуляєте, бо ви жінок не маєте,
А якби ви жінок мали, ви би дома ночували.
Стара баба, як вмирала, та ще сі й питала,
Чи нема де весіллячка, щоби погуляла.

Ой, на горі жито, жито зелене-зелене,
Ой, час, мати дочку дати за мене ,за мене.
Ой, гуляли парубочки, аж корчма гуділа,
А багацька дівчинонька під корчмов сиділа.