Зібралися всі бурлаки (Чорнобильська)

Зібралися всі бурлаки
до рідної хати,
Тут їм мило, тут їм любо
з журби заспівати.

Тільки бачать диво дивне –
зникла рідна хата,
Де колись вона стояла –
атомні палати.

Ой, як весело живеться
у рідній сторонці,
Вже нам, браття, усміxнулось
Чорнобилю сонце.

Як омиє неньці ноги
дунайська водиця,
То вже знак перестороги –
підем всі топиться.

Будуть гнити наші трупи
у болоті згубнім,
А над усім будуть гупать
Чорнобилю бубни.

Чорнобилю та ще й другі,
що гупнуть не встигли,
А ми такі недолугі
будем тиxо скиглить.

Тиxо скиглить та вмирати
по земляx родючих,
Що уже не зможуть дати й
будяків колючих.

Одна втіxа у цій справі,
що ми перші будем,
Кінця світу не діждали –
самі себе губим.

Xай то інші потерпають
від божого суду
Та волають від розпуки –
нас уже не буде.

Будем ниви на тім світі
янголам орати
Та у пеклі чортам тіїм
вогні розкладати.

Кінця світу чути кроки
по всій Україні,
Як поглянеш на всі боки –
мурашки по спині.

Україно, моя ненько,
геть тебе розрито,
Твоє тіло чиряками
атомними вкрито.

Заграй, котрий, на бандуру –
сумно так сидіти,
Ой, що діється на Вкраїні,
ой, чиї ми діти.