Українське попурі

З весни спішу до літа через хиткі мости,
Душа не обігріта, щось хоче віднайти.
Де знайти чарівну квітку, в горах серед плаю,
Де знайти, усюди люди, квітку ту шукають.
Віднайду пелюстку сонця, притулю до серця,
Бо та квітка чарівниця, ще й коханням зветься.

Ти признайся мені, звідки в тебе ті чари?
Я без тебе всі дні у полоні печалі.
Може десь у лісах ти чар-зілля шукала?
Сонце-руту знайшла і мене зчарувала.
Червону руту не шукай вечорами,
Ти у мене єдина, тільки ти, повір.
Бо твоя врода то є чистая вода,
То є бистрая вода з синіх гір.

Степом степом пролетіли коні,
Нашу долю вітер нам приніс.
Степом степом наші у погоні
Поскакали козаки у ліс.
Гей, гуляй, мій рідний край,
До ночі раділо і наше село.
Гей, гуляй, горілку наливай,
За вільну Україну, ой давно це було.

Хай живе Степан Холєра,
Вільний вітер степом завива.
Ти ж мене моя радянська влада,
Підманула, підвела, підманула, підвела!

В Самборі, в Самборі в Самборі,
В Самборі дівчата чарівні.
В Самборі, в Самборі в Самборі,
В Самборі співають солов'ї.

Біля млину калина, біля ставу верба,
Біля тину дівчина, а на серці журба.
Та калина чарівна що вночі не засне,
Та дівчина царівна вже чекає мене.

А верба над грай водою молодіє наче доля.
Хай завжди мене верба та й додому поверта,
Хай завжди мене верба та й додому поверта!