Чорна рілля ^*

Чорна рілля ізорана, гей, гей!
Чорна рілля ізорана.
І кулями засіяна, гей, гей!
І кулями засіяна.

Білим тілом зволочена, гей, гей!
Білим тілом зволочена.
І кровію сполощена, гей, гей!
І кровію сполощена.

Вітер віє по долині, лежить козак на купині.
Накрив очі китайкою, заслугою козацькою.

Ані труни, ані ями, ані вітця, ані мами.
Ані кому задзвонити, ані кому затужити.

Дзвонять коні копитами, а вояки острогами.
Летить ворон з чужих сторон, на могилі усідає.

Ходить мати, гукаючи, сина свого шукаючи,
Скажи мені, ворон милий, чи мій синок іще живий.

Ой я твого сина знаю, бо я з нього попас маю.
Я на личку присідаю, очі йому витинаю.

Скажи мені, ворон милий, чи мій синок іще білий?
Чи ще оченьки ясненькі, а чи уста рум'яненькі? -

Вже його уста синенькі, Його личко вже чорненьке;
Я по личку присідаю, Очі йому випиваю.

* Кожен куплет повторюється на зразок першого