Розбушувалось синє море, розбушувався океан

Розбушувалось синє море,
Розбушувався океан,
На березі сиділа Ніна,
А біля неї - капітан.

Повір-повір, люба дівчино,
Як я тебе вірно люблю!
Я завтра в море відпливаю,
Аж через рік ся поверну!

Минає рік, минає другий,
Дівчина капітана жде.
Вона все ходить понад море
І сумну пісеньку веде...

Зійди-зійди, зоре ясная,
І освіти нічную тьму,
Бо за годину, за хвилину
І я у морі утону...

Зійшла-зійшла зоря ясная,
Нічную тьму освітила,
Не за годину, за хвилину
Дівчина в морі втонула...

На другий день прибув корабель,
А в ньому був той капітан,
Дівчини Ніни вже не було -
Її забрав той океан...

Ой, море-море, ти широке,
Яка у тебе глибина?..
Ой, скільки горя і страждання
Дівчина Ніна принесла!..