Вишиванка

З вечора тривожного аж до ранку
Вишивала дівчина вишиванку,
Що тоненька голочка для сорочок, |
А ще тонше в дівчини голосочок. | (2)

Вишивала дівчина, вишивала,
У сорочку білую – душу вклала...
Вишивала дівчина, вишивала, |
Чорну і червоную нитку клала... | (2)

Ой, та чорна ниточка – розставання,
А червона ниточка – до кохання!
Щоб та чорна ниточка часто рвалась, |
А червона ниточка легко слалась! | (2)

Я піду в неділеньку на гулянку,
Подарую милому вишиванку.
Сердься, мій соколику, чи не сердься – |
Будеш ти носить її коло серця! | (2)

Будеш ти носить її коло серця!