Нетудихата

Маю спадщину від тата, -
Прізвище Нетудихата.
Видно, й справді, не туди,
Не мину ніяк біди!

Посадив я бараболю,
А зійшла, чомусь, квасоля,
Ще й горох зійшов чомусь.
Жінка - плаче, я – сміюсь.

І чого він отакий,
Все у нього - навпаки!
Все у нього, все у нього,
Все у нього - навпаки!

Як пішов ловити раки,
Лізуть жаби по підсаки.
Як на зайця полював,
Наповал кота уклав!

Я надумав собі сина,
І погодилась дружина.
Діло йде, та невпопад -
Сьома донечка підряд!

Стій бо, ти ж, Нетудихата,
Треба це урахувати!
Щоб із тебе став мастак,
Треба все робить не так!

Тринди-ринди, коржі з маком,
В ліс піду збирати раки!
А ти, жінко, не журись,
Та й до кума пригорнись!

Загадаю восьму дочку,
А чекатиму синочка.
Не на небі, не спихай,
На землі нам буде рай!

Я свого доб'юсь-таки,
Заживемо навпаки!
Заживемо, заживемо,
Заживемо навпаки!