Марусю, Марусю, що тобі здається

Марусю, Марусю, що тобі здається?
Дівчати гуляють, а ти віддаєшся. | (2)

Дівчати гуляють, по дві косі мають,
А твою косоньку вітри розвівають. | (2)

А я не жалію, нехай розвівають.
Того всі дівчата скоро дочекають. | (2)

Дякуєм, Марусю, що ти так сказала,
Щоб кожна дівчина у вінку шлюб брала. | (2)

Щоб кожна дівчина доносила вінка,
Щоб косу розплела рідная матінка. | (2)

Марусю, Марусю, жаль тобі за нами,
Бо ти вже не підеш на музики з нами. | (2)

А ми ще підемо танці виводити,
А ти вийдеш заміж та й будеш бідити. | (2)

А твоя косонька встелила ти плечі,
За тобою кожна подруга заплаче. | (2)

А нині встелила, а завтра не буде.
Ти свого дівоцтва вже нині позбудешсь. | (2)

Подивись, батеньку, як Маруся плаче:
Її серце краєсь, дівоцтва зрікаєсь. — | (2)

Ой, на Марусеньці злотий вінець сяє,
А на неї рідний батько поглядає. | (2)

Не заглядай, рідний батеньку, на мене,
Не бачила вінка такого у тебе. | (2)

Купив мені вінок Михасенько в Львові
Та за сто золотих, та за червоного. — | (2)

Марусю, Марусю, яка ти щаслива,
Що ти той віночок чесно доносила. | (2)

Я 'го доносила, я 'го шанувала,
Бо я по вулицях вночі не стояла. | (2)

Бо я по вулицях вночі не стояла,
Щоби перед людьми добру славу мала. | (2)

Щоби перед людьми добру славу мала,
Щоб я перед батьком в тім віночку стала. | (2)

Бо котра дівчина вінка не доносить,
Вона на весілля нікого не просить. | (2)

А хоч і попросить, то їй невесело,
Бо її матінка коси не розплела. | (2)

Коси не розплела, віночка не має.
Вона свою косу в поплітки сплітає. | (2)

Подумай, Марусю, про добрую долю,
Щоби не блукала, як ягня по полю. | (2)

А ягня по полю так сумненько мече,
Коса золотая встелила ти плечі. | (2)

Подивись, Марусю, на себе й на мене,
Щоби не плакала, як підеш за мене. | (2)

Щоби не плакала, ручок не ломила,
Щоби молодому жалю не робила. | (2)