Помер бідний стрільчик

Помер бідний стрільчик та й на чужині,
Його товариші на Україні...

Його рідний батько окопи копав
І знайшов козака, шо в траві лежав.
Він ся приближає, він ся приблизив,
Він ся приглядає, а то його син...

Ой, сину мій, сину, вжесь навоював,
Що за Україну голову поклав...
Прийшов він додому, всівся край стола,
Підперся на руку - болить голова.

Питається жінка: Ой, що, мужу, є?
Певно, син на войні вже не жиє?
Ой, жінко, так, ой, жінко, є,
Наш син на войні вже не жиє...

Питається дочка: Ой, що, батьку, є?
Певно, брат на войні вже не жиє?..
Ой, так, дочко, так, ой, так, дочко, є,
Твій брат на войні вже не жиє...