Дівич-вечір

Благослови, мати, нам до хати зайти
Та з нашою молодою вечір провести!

Ой, у саду, саду вишенька зів'яла
Там, де наша та Ганнуся та з нами співала.
Ой, у саду, саду вишенька зів'яла, —
Листячко опало, та ми з твоїм дівуванням
Та вже й розпрощаймось!
Ой, летить зозуля, да вишеньки верне,
Та вже твого дівування ніхто не поверне!
Ой, закотилось сонечко он там за горою,
Та розстаюся ж, моє дівування,
Ой, та навіки з тобою!

Ой, плавала сіра утка по воді
Кликала матінку к собі:
Прибудь тепер, матінко, до мені,
Ой, дай мені порадоньку, бідній сироті.
Ой, рада б я, дитя моє, прибути к тобі —
Насипано сирой землі на груді мої.
Склепилися чорні очі на всі ночі,
Закипіли уста кров'ю, не промовлю.
Ой, корися, дитя моє, чужій стороні,
Нехай порядок дасть бідній сироті.
Корилася, моя матінко, не раз і не два,
Та не дає порадоньки чужа сторона.

Ой, лихая та свекруха —
Не рідная мати, —
Ой, не пустить вона тебе
Та з нами в свято погуляти!
Ой, рідная мати поб'є —
Воно й не болить,
А свекруха слово скаже, —
Серденько скипить!

З Богом, післанці, з Богом,
Та не гайтеся довго!
Дари за дари дайте,
Самі ся повертайте!

Ой, дивно ж ми, дивно,
Що післанців не видно,
Чи вони поблудили,
Чи сорочку загубили?..