Про Шандаря

Ой, пити би горівочку, ой, пити би, пити.
Ой, прийшлося шандареві з Делятина іти.
Ой, положу на віконце горіхову гранку.
Прийшов шандар з Делятина, бо має коханку.

Ой, піп іде до церковці та на хвалу Божу,
А шандар ся відзиває: — Та й я вам поможу! —
Ой, піп службу відправляє та людей жегнає,
А шандар си став на хори, апостол читає.

Ой, люде ся проступили та стали у кутки,
А він любку за ручечку, повів через сутки:
Ой, ходімо, моя мила, та на торговицю
Та будемо попивати мед та й сливовицю.

Ой, як прийшов Николайко до своєї хати:
Ані ключів, ані жінки нема коло хати.
А він пішов до сусіди, зачяв ся питати:
Ци нема ту меї жінки, нема коло хати?

Вони його притримують: — Просимо сідати! —
Він зняв шапку, поклонився: — Йду далі шукати.
Ой, іди ж ти, Николайку, та на торговицю,
Ой, там жінка із шандарем п'є мед, сливовицю.

Ой, пішов же Николайко попід будиночки —
Лежить шандар до постелі голий, без сорочки.
Ой, пішов же Николайко попід віконниці —
Лежить жінка до постелі гола, без спідниці.

А він пішов до жидівки та й взяв їй казати:
Дай, жидівко, сокирочки, двері відрубати. —
Взяв сокиру у жидівки, розрубав дверії,
Забрав речі жандармськії до фільватерії.

Ой, зачали за Николов у погоню бічи:
Завернули Николайка: — Неси назад річи! —
У покою піп Николу на смерть сповідає,
А у другім єго жінка ручки си ломає:

Любі мої єгомосцю, щось маю казати:
Ци мож мене із шандарем разом поховати?
Ой, молода молодице, не мож то зробити:
Уже шандар тиждень гниє, ти будеш рік жити.