Ой біда, біда мені, чайці небозі

"Ой, біда, біда мні, чайці-небозі,
Що вивела діти при самій дорозі,
Єще в зелененьком житі.
Где ж мині діти подіти?"

Призовет журавля к себі на пораду:
"Брате мій журавлю, дай мні пораду.
Где ж мині діти подіти?
Придеться проч полетіти.

Як приспіє жито, треба дати мито.
Где ж я маю взяти? Діток будуть брати...
Где ж мині діти подіти?
Прийдеться проч полетіти".

"Не журися, моя сестро любима,
Заким то приспіє, Бог старанє міє,
Же твої малиє діти
Будуть, як орли, летіти."

"Ах вже приспіваєт, мні жалю додаєт,
Єще ж мої діти не могуть летіти.
Где ж мині діти подіти?
Прийдеться проч полетіти."

"Ах, вже пожовтіло, подобно приспіло,
Зараз будуть жати, діток забирати.
Где ж мні діти подіти?
Прийдеться проч полетіти".