Ой, із-за моря та вітер повіває

Із-за моря, ой, з-за моря
Та вітер повіває,
А мати в дочки,
Та й про життя питає.

Мати в дочки, ой,
Про життя питає,
Ой, спитай, мати,
Та й сірого утяти.

Спитай, мати, ой,
Спитай, мати,
Та сірого утяти,
Ой, сіре утя,
Та й по морю плаває.

Сіре утя, ой, сіре утя
Та по морю плаває,
Ой, воно ж моє,
Та все горечко знає.

Воно ж моє, ой, воно ж моє
Та й все горечко знає,
Ой, першеє горе,
Та й дитина малая.

Перше горе, ой, перше горе,
Що дитина малая,
А друге горе,
Що сама молодая.

Друге горе, ой, другеє горе,
Що сама млодая,
А третє горе,
Що мій милий ревнивий.

Третє горе, ой, третє горе,
Що мій милий ревнивий,
Ой, та поїхав тай й у поле орати.

Та й поїхав, ой, та поїхав
Та й у поле орати,
Та мене узяв, та воли поганяти.

Та небоги, ой, та небоги,
Та й загомоніли
Ой, пройшли ж мої та й літа молодії.


Відміна:
Із-за гори та вітер по- повіває,
Мати дочку да й про життя й питає.

Спитай, мати, да сірого, ой, утяти,
Сіре утя да й на морі ночує.

Сіре утя да й на морі ночує.
Воно ж моє да й усеє горе чує.

Перше горе - да свекруха, ой, лихая,
Друге горе - да й дитина малая.

Друге горе - да й дитина, ой, малая.
Третє горе - да мій милий ревнивий.

Що сам їде да й й у поле орати,
Мене бере да й волів поганяти.

Уже ж воли та й до краю, ой, доходять,
Літа ж мої да марненько й проходять.