Ішов я раз тихо

Послухайте, люди, ой, добрії люди,
Яку я пригоду раз мав: |
У Львові на Ринку зустрів я дівчинку |
І дуже ся в ню закохав! | (2)

Ішов я раз тихо, ні гадки про лихо,
А стрінула мене біда, |
І сам я не знаю, і вам присягаю, |
Чи панна була, чи вдова. | (2)

Така чепурненька, гарненька, чорненька,
Така собі файна була. |
Крутиться, вертиться, неначе спішиться, |
Очима, мов з кріса, стріля. | (2)

Я хлопець моторний, до всього проворний,
Дівчат любити - це я! |
Стою та й думаю, що робити маю, |
За нею услід я помчав! | (2)

Вона не хотіла і щось бурмотіла,
Але я її побідив! |
До неї вчепився, неначе сказився |
І сам цілував скільки хтів! | (2)

Як в ній закохався, тоді аж дізнався -
То панна була, хоч цілуй! |
Мій котик, мій песик, мій любий телесик, |
Моя ж ти, ах мій ж ти цілуй! | (2)

Як в ній розкохався, тоді аж дізнався
Яка вона панна була! |
І шварцу на оках, і пудри на щоках, |
Неначе в млині десь була! | (2)

Волосся дрантливе, лице в ній зрадливе,
До того ж зубів вже нема... |
І сам я не знаю, і вам присягаю, |
Чи панна була чи вдова... | (2)