Ой на горі вогонь горить ^*

Ой в городі Черкесі,
Там проживала ненька,
Старенька Грициха,
На прозваніє по мужу - Коновчиха
Та й міла вона сина Гриценка,
На прозваніє по мужу - Коновченка.
До росту відростала
Та в найм не пускала
Та чужим рукам
На потираниє не давала.

Ой став Івась Коновченко,
На прозваніє Медвеченко,
Став до росту літ доростати
Та став до своєй матки
З горда, пишна промовляти:
"Ой пусти мене, моя матко,
На черкень-долину погуляти
За віру християнську одностайне стати,
Слави лицарської добувати."

Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Ра, ра, раз два!

Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
А в долині козак лежить.

Три літа, три неділі
Минулося на Вкраїні,
Минулося на Вкраїні
Та козака турки вбили
Під явором положили,
Під явором положили.
Під явором зелененьким
Лежить козак молоденький,
Лежить козак молоденький.
Його тіло почорніло
І од вітру пострупіло,
І од вітру пострупіло.

Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Ра, ра, ра, раз два!

Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
А в долині козак лежить.

Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
А в долині козак лежить,
Порубаний, постреляний,
Китайкою накриваний,
Китайкою накриваний.

Накрив очі китайкою,
Заслугою козацькою,
Заслугою козацькою.
Що в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче,
А в ніженьках коник плаче.

Ой на горі вогонь горить,
А в долині козак лежить,
Ра, ра, раз два!

Ой на горі вогонь горить,
Раз, два!

Біжи коню дорогою
Степовою, широкою,
Щоб татари не спіймали,
Сіделечка не здіймали.
Сіделечка золотого,
З тебе, коня вороного.

Як прибіжиш під батьків двір -
Стукни, грюкни об частокіл.
Як прибіж під ворота -
Стукни, грюкни коло плота.
Стукни браму копитами,
Най забряжчить колодами.

Вийде сестра розсідлає,
Вийде мати розпитає,
Вийде мати та й на сіна,
Спитається: "Де дів сина?
Ой, коню ж мій, вороненький,
А де ж син мій молоденький?"

Твій син, матко, служить в хана,
У кримського татарина
Та й вислужив вороненьку,
Горду, пишну княгиненьку.

Не плач мати, не журися,
Бо вже ж син твій оженився
Та й взяв собі пяняночку -
В чистім полі земляночку.

Озьми, мати, піску жменю,
Посій його на каменю,
Ставай рано з зіроньками,
Вмивай пісок слізоньками,
Як той пісок із сліз зійде,
Тоді син твій з війська прийде.

Нема з піску, нема з сходу,
Нема сина із походу.
Нема піску: вода змила,
Нема сина: куля взяла.

Ой на горі вогонь горить,
А в долині трава шумить,
А в долині трава шумить,
А в тій траві козак лежить.