Ой, як загадано, заповідано

Ой, як загадано, заповідано
Усім козаченькам та у військо йти!

Приспів:
Святий вечір, добрий вечір,
Добрим людям на ввесь вечір!

А в кого сина немає, нехай наймає!
А в пана господаря один синочок,
Та один синочок — соколочок.

Він того одного в військо виряджає,
В військо виряджає ще й научає:
Ой, будь же, синочку, умен-розумен,
Умен-розумен та ще й звичайненький.

І звичайненький та ще й покірненький.
Що вперед війська та не вихопляйся,
А позад війська та не зоставайся,
А держись війська та о половині,
О половинці та посерединці.

А він свого батька та й не послухав —
Що вперед війська та на коні грає,
А позад війська та мечем махає.

Як углядів його та турецький цар:
Ой, якби я знав, чий то син воював,
Ой, якби я знав, свою дочку дав,
Свою дочку дав, півцарства оддав,
Ой, півцарства та півкоролевства.

Як внесли йому та пучок стрілочок,
Він того не взяв, шапочки не зняв,
Шапочки не зняв, поклону не дав.

Як внесли йому миску червонців,
Він того не взяв та й шапки не зняв,
Шапочки не зняв, поклону не дав.

Як ввели ж йому та й королівну,
Він з коня схопивсь, царю уклонивсь:
Ой, спасибі, царю, за твою дару,
За твою дару, за королівну!