Та повій, вітре, та повій, буйний

Та повій, вітре, та повій, буйний,
З глибокого яру,
Прибудь, милий та чорнобривий,
З далекого краю.

Та рад би я та повіяти, —
Яр дуже глибокий,
Ой, рад би я та прилинути, —
Край дуже далекий.

Та що я свого та миленького
В похід виряджала,
Дала йому та зозуленьку,
Щоб рано кувала.

Та дала ж йому та зозуленьку,
Щоб рано кувала.
Собі взяла та соловейка,
Щоб не сумувала.

Та летить ворон та летить чорний,
Та й летючи кряче,
Перекажіть та тій дівчині,
Що за мною плаче.

Та нехай вона та там не плаче:
Я тут не журюся.
Велю ж я їй та вийти заміж,
Я й тут оженюся.

Та бодай тебе та й оженила
Лихая година,
Було личко та як яблучко,
Стало як билина...