Ой, у неділеньку та рано-пораненьку

Ой, у неділеньку
Та рано-пораненько,
Та ранніми зорями,
То й не сива зозуленька кувала,
Та й не дрібная пташечка щебетала,
Та то сестра до брата
З добрим здоров'ям
Та поклон посилала.

Кватиречку відчиняла
Та й словами промовляла,
Ой, сльозами ридала:
"Ах, братіку мій рідненький,
Голубчику сивенький!
Прибудь же до мене
Та віддай же мене
При чужій чужині
Та й при злий же хуртовині,
Та при нещасній господині!"

Тоді брат сестрі одвічає:
"Сестронько моя, – каже, –
Рідно родино сердешна!
Не можу до тебе прибувати,
Не можу тебе віддавати,
Що я живу за темними лугами
Та за широкими молями,
За бистрими ріками..."